Вибори, вибори, кандидати ля-ля-ля… Ми з Інною Яковенко відриваємо цикл порад і застережень для тих, хто збирається на наступні вибори.
Тема перша. Випробування публічністю. Якщо ви вирішили балотуватися у президенти, депутати або робити кар’єру міністра, керівника Державного агентства чи комунального підприємства, вам не обійтися без адвоката. Причому на учора. Коли рішення балотуватися ще не було прийнято. Навіть якщо це рішення балотуватися у депутати селищної ради. Коли до нас приходять клієнти з такими амбіціями, ми починаємо… відмовляти їх від цієї ідеї. Саме так, вам не привиділося. Перша причина – це постійна, нав’язлива публічність.
У вас не буде більше приватного життя. У вас можуть запитати все, навіть, за які кошти ви купили труси зі стразами, попонку вашому песику і мішок картоплі для бабці. І чому усе це ви зробили в робочий час. У світі, де камери увімкнені 24/7, а соцмережі замінили приватні щоденники, бути публічною особою – це не лише про славу, вплив чи можливість змінювати країну. Це також про щоденний виклик залишатися собою під пильним і часом безжальним поглядом суспільства. А якщо без пафосу, то це не про можливість ходити в мокасінах баллі чи з сумкою шанель і не боятись бути викинутим у сміттевий бак під запис мобільних телефонів.
Якщо ви зібралися балотуватись на посаду президента, до органів державної влади або місцевого самоврядування – ви маєте бути готовими до того, що ця нав’язлива публічність буде не лише вашою, а й ваших дружин, чоловіків, дітей, батьків, братів, сестер, і навіть троюрідних тіток з татової сторони. І це не перебільшення. До їх доходів і статків тепер буде прискіплива увага.
Розкрию секрет. Декларація свіжоспеченому політику готується місяці три (мінімум) командою з кількох юристів. Якщо ж ви продовжуєте свою політичну кар’єру після перерви, то вам здається, що ви все розумієте. Але це не так. Технологічні виклики пішли куди далі і діряві труси простигосподимосейчука, це квіточки на полі. Ви не зможете їхати на відпочинок попередньо не порадившись з адвокатами, ви не зможете купити і продати майно не проконсультувавшись з адвокатами, не зможете відправити дитину вчитися закордон. Тут буде консиліум бухгалтерів, адвокатів і комунікаційників. І це лише верхівка айзберга.
Всі будуть знати марку авто і кількість квартир у власності вашої дружини. А тестя або свекруху перевірять на джерела походження їх майна. І не треба зітхати, що теща друг людини. В Україні, де довіра до влади, активістів, лідерів думок формується на тлі війни, соціальних зрушень та інформаційного хаосу публічність стає особливо вразливою. Забудьте про приватність. Вас і вашої родини. Ваші адвокати матимуть право на приватність, ваш водій і няня вашої дитини, також. А ви – ні. Людей цікавитиме не лише ваша геніальна програма реформування країни, а й з ким і де ви зустрічаєтесь, як виховуєте дітей, і навіть що їсть ваша сім’я на вечерю. Кожна дія, кожне слово – під мікроскопом. А будь-яка помилка неминуче перетворить вас на зірку Youtube. Не варто забувати про інформаційні атаки та маніпуляції.
Публічна особа втрачає контроль над власним образом – хтось інший завжди намагається його переписати. Це можуть бути опоненти, боти, медіа або навіть випадкові підписники. Усе сказане виривається з контексту, інтерпретується, множиться. Іноді здається, що ти більше не належиш собі. Попри все, публічність – це ресурс. Вона може бути важелем змін, платформою для правди, простором для підтримки інших. Але вона вимагає не лише сили слова, а й сили витримки. Публічні люди мають розуміти: цей шлях несе за собою втрату приватності, велику відповідальність та емоційну вразливість. І бути до цього готовими набагато важче, ніж думати, що ти готовий.