Прийнявши рішення йти в політику, треба розуміти, що основна мета будь-якої політичної сили – влада і боротьба за неї. І якщо ти не перший номер у списку, то боротися треба буде не за себе, а за «тих хлопців».
А боротися, битися, і торгувати лицем доведеться вам.
Тож коли ви дістанете певний номер у списку, перевірте його реальну прохідність. Звірте реальні рейтинги політичної сили і кількість претендентів чи то в парламент, чи до міської ради. Часто-густо аби набрати впізнаваних і публічних людей політичні сили лукавлять і роблять соціологію «на колінці», обіцяючи прохідне місце. Тому не лініться самотужки перевірити, чи це місце дійсно прохідне.
Вам доведеться агітувати за партію і сіяти обіцянками.
І кожна ваша обіцянка буде сприйматися виборцем як ваше особисте зобов’язання. Парадокс ситуації в тому, що людей мало турбуватиме, чи ви пройшли до органу влади.
Чи готові ви брехати? Наприклад, ви чітко розумієте, що певний лозунг політичної партії є популістським і ніколи не буде втілений в життя. Чи готові ви брехати, розмахуючи агітками і прапорами партії, проголошуючи ці тези. Враховуючи сучасний цифровий світ, відео з вашими обіцянками залишиться з вами до кінця ваших днів, і навіть переживе вас.
А чи готові ви до боротьби внутрішньопартійної?
Всередині політичної сили існують такі війни і чвари, про які ви не здогадуєтесь. Насамперед б’ються за увагу лідера.
Бо саме той, хто її приверне, набуде більше публічності, а відтак і впізнаваності і кращого місця в списку. І тут в хід ідуть інтриги, скандали, плітки і навіть витоки інформації.
Не варто забувати про боротьбу з іншими політичними силами. Поки ви не маєте особливої політичної ваги для партії, вас можуть використовувати в найбрудніших і найсумнівніший історіях. Як це відбувається?
Наприклад, вам доручили на зустрічі з виборцями оприлюднити історію про політичного конкурента з іншої політичної сили, яка містить недостовірну інформацію.
Ви не знаєте, чи достовірна чи недостовірна ця інформація. Але саме ви її оприлюдните. І саме вас будуть розривати політичні опоненти і атакувати медіа з усіх сторін.
Не забувайте, що не лише ви мисливець.
Щойно ваша постать стане більш-менш впізнаваною, політичні конкуренти, під мікроскопом розберуть ваше життя. І не сумнівайтеся: на кожну людину не так складно знайти компромат. Згадають ваші лайки в фейсбуку, висловлювання, про які ви навіть самі забули, вже не кажучи про серйозні «гріхи».
Тому сто разів подумайте чи воно вам треба.
- Не забувай: одна особа може бути членом лиш однієї партії, тож перевір, чи не давав ти згоду/ паспорт для членства в партії на минулих виборах, кого ти тоді представляв, і якщо так – то чи припинив ти те членство. Часто трапляється, що людина є або політично активною в юності або, чого гріха таїти, хотіла підзаробити грошей, або ж колись десь надала паспортні дані. І тепер вона член партії, аж доки не вийде з неї шляхом подання заяви.
- Особи, які входять до складу керівних органів (політрада/ ревізійна комісія/інший орган) зобов’язані подавати декларації до НАЗК. Та й самі політичні партії звітують щоквартально. Ви стаєте публічною особою і ви, вітаю вас, РЕР. На все життя.
- Токсичний шлейф політичної сили.
Раптом ви не знали, партії продаються, передаються, віддаються за борги. Токсичні члени партії. Наскільки ти готовий аби тебе з ними асоціювали. Головна мета кожної партії – йти до влади, подумай чи готовий ти битися публічно. За себе і за інших людей в цій політичній силі з іншими політичними силами. І не забувай, що є ще боротьба в середині партії за вище місце рейтингу, і відповідно впливу. І можливості бути обраним. Що б тебе не використали як презерватив, що б ти боровся а тебе не взяли у виборчий список.
Хто формує виборчі списки, і яким номером тебе поставлять. Ти будеш номером 1 чи сто один. На який округ ти будеш розподілений, там де є шанс, або там де шанс у твого конкурента з іншої партії.
- Скільки коштує йти на вибори. Хто за тебе платить. Чи готовий ти платити. І який результат.
5. Тобі пропонують йти в політику. Вступити в партію і навіть прохідне місце. Навіщо саме ти в парламенті. Класифікація парламентарів. Усі партії в Україні вождистського типу. Ви не працюєте на свою ідею, не на країну, навіть не на свій політичний капітал, а на конкретну особу. Усі політичні програми політичних партій зроблені як під копіру, за усе хороше проти усього поганого, наповнені лозунгами. Ніяка партія не пропонує модель влади, ідеологію, конституцію, змін нового державного устрою, стратегію розвитку країни.
- За гроші купили місце впливати або охороняти свій бізнес.
- Купив тато, мама, чоловік, дружина
- Спадкові депутати, люди батьки яких були депутатами і вони з 20 років лізуть у парламент.
- Публічні люди , або ситуативно впізнавані персони. Козак Гаврилюк, спортсмени, Тадеєв, співачка Повалій, Вакарчук, Руслана…
- Ломові конячки як правило хороші юристи або керівники юридичних фірм аби працювати за отих усіх вищезгаданих.