З першого дня війни я якось оніміла. Якась частина мене просто закамяніла.
Я думала, що мої знання і досвід зараз нікому не треба. І все, що я зараз можу, це шукати гуманітарку і зводити один з одним волонтерів.
Але почали дзвонити і писати люди. Багато людей. Просили юридичних порад. Писали люди, на очах яких вбивали рідних.
Металевий, чужий голос в трубці: «Регін, вони вбили батька, вони в селі, як зафіксувати смерть? І кого повідомити? Поховали у садку».
Повідомлення в приват: «Міною вбило чоловіка, і потім запалав будинок. Як свідоцтво про смерть отримати. Що робити? У нас ще окупанти».
«Розбомбили будинок, що робити? Можна буде якесь відшкодування отримати після перемоги?»
Саме відповіді на ці питання і приблизний алгоритм дій ми з Тетяна Трощинська, обговорили на Громадське радіо.
Аудіо за посиланням.